***
Розкуйовдженим світом до Тебе лечу!
Затинаюсь, і мало не впавши,
Малоголосно, серцем самотнім кричу,
Заповітом – святим «Отченашем»!
Під задавленим, здибленим "милуй мене",
Перехрестя – підме́ти оскомів..
Спотикаюсь на марне, та вірю, що не…!
І придушую сціплено стогін…
Попідтинно у далеч священних причин
Аритмійно віддихую муку…
Знаю! Вірю! Вкінці там чекаєш вже Ти,
Протягнувши крізь немочі руку…
(2.12.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299255
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2011
автор: Леся Геник