Дивлюся я на небо ясне,
Й дивуюся – невже отак?
Життя прожити можна так прекрасно,
І не ламати голову: «То так, й не так»…
Думок багато викликає смуток,
Але буває і не тільки він
Самотність дика викликає муку,
Душа тоді бажає щирих змін…
Чи все не так страждано?
А може трохи й краще?
Живеться і не так погано …
Іди й радій… моє ледащо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299306
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2011
автор: Вальдемар Феруменко