Ріже вухо непрохана тиша.
За вікном ліхтарі обнялись.
Сторінки табунами сильніше
крутять спогадів стомлену вісь.
І якби все можливо порвати...
Та життя не рукопис, на жаль.
Місто ласо очікує втрату,
бо газета — це вам не скрижаль.
Треба зранку читати новини
і зітхати «така ж молода...».
Дуже гарна для слави причина!
Та екран мов солона вода -
не виходить втопити образи...
...онімів чи заснув телефон,
білий тюль як зрадлива зараза
не дає не повірити в сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299358
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2011
автор: SinusoЇda