Такі кумедні обоє. Завжди тримаються за руки, де б не були: у транспорті, на вулиці, іноді навіть удома. Це, мабуть, певний вияв їхнього доповнення.
Одного разу гуляли парком, за руки (як же без цього). Рання весна обціловувала їхні міцно стиснені долоні. Було свіжо і романтично.
Сіли на лавочку. Їй хотілось, щоб обійняв, йому – обійняти. Отак сиділи тривалий час, і кожен думав про своє, але про спільне.
Тоді він сказав, що щось має для неї, і витяг з кишені апельсин - великий, яскравий і теплий. Вона довго ним гралася, перекидала з руки в руку, дмухала на нього та притискала до щоки.
«Ти знаєш, що таке «апельсиновий поцілунок»?», - запитав він.
«Ні», - відповіла, здивовано усміхаючись.
Він взяв з її рук апельсин і почав очищати. Коли закінчив, розділив плід навпіл, а тоді, відділивши один шматочок, очистив його від шкірочки.
А вона сиділа вся в очікуванні. Збоку це все виглядало як звичайнісіньке поїдання фрукта. Та й до чого тут поцілунок?!
І от, почищений шматочок помаранчу він підніс до її вуст та ледь стиснув. Соки змочили їх, вони торкнулися найпотаємніших закуток на її губах… Тоді він її поцілував. Так солодко, так соковито… Цілував довго, поки не зник апельсиновий смак її губ.
«От тепер знаєш», - сказав він.
Це був їхній перший цитрусовий поцілунок. Апельсиновий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.12.2011
автор: Pinakolada