Журба по тóбі – це моя турбота,
Та необхідно себе в руки взяти.
Я змушена свій сум перебороти,
Адже КОХАТИ – значить ВІДДАВАТИ!
Чому схвильована, збентежена? Не знаю.
Не їм нічого і не сплю три ночі.
Не уявляєш ти, ЯК Я ТЕБЕ ЧЕКАЮ!
Щоб просто зазирнути в твої очі.
А завтра, коли знову я побачу
Ті вогники, що в погляді жевріють,
Прийду до тями… Навіть не заплачу,
Бо лагідні слова твої зігріють.
Посидимо ми поряд, а пізніше
Скажу я, що в період розставання,
За три недовгі дні я ще гостріше
Відчула глибину свого кохання!
11 грудня 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299399
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2011
автор: Лія Квітка