В мене все є. Та ні, чогось немає...
Чого ж немає? Як це зрозуміти?
Чого душі моїй не вистачає
у цю тривожну неспокійну мить?
Розбити б камінь, що притис у грудях
тремтяче серце, сповнене думок,
відчути вічний ізотропний простір,
а потім втиснути його в один рядок.
Моя обмеженість мене в собі вбиває,
я прагну більшого. Та як його здобути?
Не можу зовсім осягнути вічного,
не можу істину просту збагнути.
Я не покинула старе заради нового,
хоча у цьому полягає шлях
до розуміння чогось несформованого,
чого немає, поки що, в наш час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299588
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2011
автор: Марія Семенюк