Ми без лиця живем в неволі,
Безмрійних сцен і слізних масок,
Й на почуттях, що гріють душу,
Ми затягнули долі пасок.
Ці ролі не дають покою,
Виходиш і не знаєш кого грати,
А так б хотілося дізнатись - Хто я?,
Й чи зможу щиро покохати?
І маска хай ковтає мрії,
Та душу й серце не сховаєш,
Ми є живі, крізь брудні ролі,
Та вже не знаєш кого граєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299726
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Чорний Кіт