Понад селом блакить небесноока,
А рідна школа в затишку ялин.
Перед порогом, стишуючи кроки,
Стрімкого часу відчуваю плин.
Йдучи назустріч юності веселій,
Я до дитинства думкою горнусь.
А зайчик сонячний вистрибує на стелі,
Немов питає: йтиму, чи вернусь...
Я поглядаю з трепетом священним
На анфіладу класів і дверей:
Це тут одвічна мудрість незнище́нна
Початок свій від істини бере.
Це тут зростають генії й пророки,
Державні теж мужніють тут мужі.
І доброта свої найперші кроки
Також на цій утверджує межі.
Тут влада слова, символів і знаків,
І трепет душ в пізнанні теорем.
І таємничий поклик зодіаків,
І безліч інших, невідомих тем.
Урок урвався дзвоником співучим -
Нехай спочинутть зошити й книжки...
Стояв Учитель скромно серед учнів.
Такий як всі... Та трішки не такий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299756
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Дощ