***
Твоя утома здавлює мене…
Велетню, не падай, не корися!
Паводком у прірву не зносися,
Хай нездавне буде слово-криця!
Ті метале́ві покруче́ні стержні…
У серці те́ренами-колюка́ми…
Я огорнуся трепетно безмежжям –
Твоїми, певно, нотами-руками…
І дійство – історична, бач, арена!
І гладіаторський той бій сердець…
Душа – як балерина вже непевна…
Пуанти тиснуть так, що хай їм грець!..
(8.12.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299784
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.12.2011
автор: Леся Геник