У них є своя мати , але вона не може їх усіх пригорнути . У них є своя хата , хоча раніше жили у приймах . У них є рідна мама , але вони ідуть до мачухи.
Свою люблять , але лають . Інші обкрадають . Ще інші покидають на поталу ворогам , а самі втікають до мачухи . Але є й такі , що з великої любові , з великого болю і нестатку відриваються від неї , як яблуко від яблуні , щоб дати поживу корінню , а на їхньому місці виростуть нові яблука .
Заробітчани - вони сини своєї матері - України . Хто вони ? Які вони ? Подумайте самі . Вони Їдуть на Схід і на Захід , на Південь і Північ .Вони прекрасні будівельники , інженери , лікарі , вчені , просто працьовиті люди. Звичайно , є серед них і чортополох . Але так уже ведеться і в пшениці росте кукіль , бур"ян , та пустоцвіт . Вони працюють на чужині за копійки , вони годують і шанують чужу матір , чужих дітей , часто гинуть від рук бандитів , від нещасних випадків , від хворіб . З багатьох чужі матері й діти витягнуть силу , розум , життєву енергію і проженуть . Ще інші дослужаться у наймах до грошей , чинів , почестей , слави , але забудуть рідну матір , рідну українську мову , народні традиції і загинуть духовно ще й дітей своїх приречуть на повільну загибель , відірвавши їх від рідного поля , рідного кореня .
Плаче рідна Ненька , ридає , простягає свої руки до дітей безталанних , та чим допоможе .
Усе віддала їм , усім пожертвувала , та вони нерозумні тільки лають , шпетять її , обкрадають та тягнуть до мачухи гірше ворогів . Благає вона їх схаменутися , жити в злагоді , єдності і любові , дбати за свою батьківщину Україну , за долю своїх дітей та внуків . Та чи докличеться , чи вблагає , спам"ятає ? Хто знає ? А треба вже взятися за розум , пора . Час не жде .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299808
Рубрика: Нарис
дата надходження 13.12.2011
автор: Зеновій Винничук