Квапливі дні – й роки доволі жваві,
Cамотні ми – коли любові мало,
В гонитві ми – день жебракує ночі,
А стрінемось – і обпікаєм очі.
Чого ж бо так? А так завжди буває,
Скупі стаєм, коли любові мало.
В привичці ми позгинали спини,
В комп’ютері – часом зо три години.
А слів нема – біднієм щохвилини...
Живиці б нам – свіжіти у веснині,
Втікати вдвох – у трави поміж зорі,
Шептатися – ситити вік доволі.
Нелегко так, зате ж бо заповзято,
Любити нам – творити щодень свято,
Суха любов – лінивство плодотворить,
Живім сповна – тут надлишок не шкодить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.12.2011
автор: Оксана Пронюк