Цей звабливий еспресо аромат,
Турбота дня, вже десь позаду.
Там за вікном – ось вічності догмат:
Зимова Темніь увібрала владу.
Принесла каву й усміхнулась,
Мій погляд звично зупинився,
Коли повільно обернулась,
Очима я нікуди не спізнився.
А там є джинсів талія низька –
Жіночий розріз, манить він углиб,
І напрямок очей блукає здалека,
Та не зірвати той манливий гриб.
Та інший гриб чекає десь на мене,
Смачний, бажаний та дозрілий,
Немов з росою літні листя клену.
І буду я для нього там поспілий.
Така вже сутність є в нас людська,
І знай, природа зовсім не гріховна.
Без цукру кава смачніша, бо гірка,
Це давній поклик в тіл чудові жорна.
2010 р. 07.12. 16.59. автобус: Тернопіль – Чортків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299916
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Ярослав Дорожний