Трохи часу і все – зупинилась машина,
Зупиняється час, відчуваючи плин.
Ти ще довго чекаєш своєї хвилини,
А годинник вже майже століття без змін.
Знов читаєш останню сторінку роману,
Поливаєш вже вкотре троянди з вікна,
Рано… рано чи пізно, чи може не стане
Сил чекати і твердити знов «не сама».
Неможливо вдихнути хоч краплю повітря,
Наче камінь у грудях завмерло життя.
Тільки з-поміж дерев виривається вітер
З гучномовцем крізь небо: «але ж не дарма!»
Ти ідеш до дверей і за крок до порогу
Відчуваєш, як стрілка завмерла: «пора»,
Перші кроки і перша в руках перемога,
Трохи часу і все – вже тепер не сама…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299953
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Lenchikk_n