Я та людина, що живе одним сарказмом,
Душевну біль ховаючи у слово,
Я намагаюсь не довести до маразму,
Свою образливу і геть згрубілу мову.
Я та струна, що рветься без натягу,
Комусь до неї діло є? - Нема,
Можливо, хтось згадає бідолагу,
Але навряд чи віднайде якісь слова.
Я той причал, що все чекає судна,
Проте його ще й сліду не було,
І вже давно на ньому не бувало людно,
І лиш туманом там тепер весь час несло.
Я та любов, що ще таїть надію,
І разом з серцем заспівати хоче джаз.
Я та любов, що ще таємно мріє,
Про те, щоб всім відкритись напоказ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299959
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Кьяра