Раптом звечоріло.Темінь змінила білий день так швидко,як це буває тільки в грудні.На небо на своєму золотому човнику виплив місяць. До нього збіглися його подруги сріблясті зірочки.Під ногами рипів сніг.Мороз дужчав,боляче пощипував за щоки,примушував людей ще більше кутатись в свої теплі шуби.
Була тиха зимова ніч.Казкова ніч,Андріївська ніч,ніч,коли дівчата ворожать,прагнучи взнати свою майбутню долю.
Зібралися цього вечора і Галя зі своїми подругами.Ворожили по-різному: на тарілка,на балабухах.Бігали на вулицю,запитували перехожих чоловіків їх ім'я,щоб взнати,як буде називатись майбутній чоловік.Галі наворожили,що її чоловік буде Сашко, та ще й у формі.
Звичайно,ніхто з дівчат не сприйняв цих ворожінь серйозно.І Галя,як і всі,через кілька днів про усе забула,тим паче,що знайомих Сашків,та ще й у формі, у неї і близько не було.
Галина про усе це,можливо,і не згадала б,якби не один випадок.
Був теплий літній вечір. Галя повільно поверталась від подруги,насолоджуючись вечірньою прохолодою. Раптом за спиною почулись швидкі кроки.Потім удар у спину і Галя знепритомніла. Дівчина прийшла до себе,відчувши на своєму обличчі доторки теплих і ніжних рук.Вона розплющила очі і побачила вродливого юнака. Хлопець допоміг Галі піднятися і подав її сумочку.Він розповів,як побачив хлопця,що збив її з ніг і вирвав сумочку. Хлопець не міг пройти осторонь-він наздогнав злодія і забрав вкраджену сумку.
Хлопець провів Галю додому.По дорозі вони познайомились.Хлопець називався Сашко.
Вони почали зустрічатися.Галя з кожним днем все быльше закохувалася в свого рятівника.Одне бентежило її-Коли дівчина розпитувала чим хлопець займається,він методично з'їжджав з теми.
Невдовзі правда розкрилася.Галя,як завжди,чекала Сашка на їхньому місці,та чомусь хлопець затримувався.Розлючена дівчина вже збиралася іти геть,коли раптом з'явився Сашко- в офіцерській формі і з оберемком троянд. На його пагонах виблискували лейтенанські зірочки.Виявилось,що юнак закінчував навчатись у військовому інституті і якраз в цей день їм вручали пагони. Сашко зробив Галі пропозицію вийти заміж,яку щаслива дівчина,звичайно,прийняла.Тепер Галя згадала Андріївську ворожбу.На питання нареченого чому вона усміхається дівчина нічого не відповіла,а лише палко поцілувала його вуста.
Хочете вірте,а хочете- ні,але у ворожіннях на Андрія є доля правди,і вони,хоч і частково,але збуваються.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299962
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Рижулька