У вінок Кобзареві

Несуть  Дніпра  високі  хвилі
Терпку  нескореність  думок
Туди,  де  спить  в  святій  могилі
Рівноапостольний  пророк.
Розкутий  в  праведному  слові,
У  світі  знаний  ,  як  Кобзар,
Він  кревним  вузликом  любові
Себе  з  народом  пов"язав.
І  йшов  навстріч  нелегкій  долі,
Як  на  Ґолгофу,  до  хреста.
Каравсь  -  не  каявся  в  неволі
І  в  Україну  проростав.
І  став  душпастирем  по  чину,
І  словом  всесвіт  прихилив
На  рід  свій  любий.  Всю  общину
До  волі  кликав  і  молив.
Він  духом  зріс  понад  держави  -
Кордони  геніям  тісні!
Йому  до  рівня  тільки  слава,
Що  в  думи  сходить,  та  в  пісні.
І  "Заповіту"  віща  сила
В  сім"ю  нас  вольную  єдна
Усіх  -  від  матері  й  до  сина,
Бо  Україна  в  нас  -  одна!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299987
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.12.2011
автор: Дощ