natalux
Зацвів каштан у місті восени
Зацвів каштан у місті восени,
Даруючи піднесення поетам.
Зацвів каштан у місті восени.
Біло-червоним вибухнув букетом.
Можливо це кохання розцвіло
В холодні ночі пристрастю зігріло.
Можливо це кохання розцвіло,
Що із весни шалено в нім горіло.
Не буде з квітів сім'я проростати,
Не виростуть із них нові каштани.
Не буде з квітів сім'я проростати.
Чи надто пізно він зацвів, чи надто рано.
Та спогадом солодким обігріє
Морозні дні в зимовім забутті.
Та спогадом солодким обігріє
Те диво, що було в його житті.
===========================
Ліоліна
А попіл змиється рясним дощем
Листа твого я кинула, як гріх, в вогонь.
У попелі вже слів тяжких не розберу.
Слова твої з моїх долонь,
Обпечені, сховались в серце, як в нору.
Тоді, либонь, весь сум зі скронь
Розплавиться, віддавши смуток простору.
А ще б спалити в серці не забутий біль,
Який вже не кричить, та ще він є, живий.
Прогриз дірки, як в шафі міль.
Згортається й згортається в пружний сувій.
Хотілося розбити лід,
Щоб з серця став росою вранці на траві.
В багаття покидала згадки. Тихі сни
Лишилися, обпечені жарким вогнем.
Згорілих слів нема вини.
З багаття попіл змиється рясним дощем.
Лиш стеляться гіркі дими,
І попелище заросте густим плющем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300071
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.12.2011
автор: Віктор Ох