В кінці тунелю – світлом грає сонця схід
На зжовклім листі залишається мій слід
Іще під шкірою щось б’ється і живе
Та я вже більш не повернусь,
А може… я лишусь з тобою
Лишусь, як попіл на губах
Лишуся полум’ям в очах
В твоїх руках тремтінням вітру
Лишуся снігом на щоці
Лишуся світлом в далині
Лишуся я для тебе світлом…
В кінці тунелю – світло сяє і горить
Трава зажухла, лід тонкий внизу крехтить
Не плач, коли не страшно, то вже не болить
Та я вже більш не повернусь,
А може… я лишусь з тобою
Лишусь, як попіл на губах
Лишуся полум’ям в очах
В твоїх руках тремтінням вітру
Лишуся снігом на щоці
Лишуся світлом в далині
Лишуся я для тебе світлом…
світлом…
====
Город 312 - Останусь
В конце туннеля яркий свет слепой звезды,
Подошвы на сухой листве оставят следы,
Еще под кожей бъётся пульс и надо жить,
Я больше може не вернусь, а может... я с тобой останусь.
Останусь пеплом на губах,
Останусь пламенем в глазах,
В твоих руках дыханьем ветра...
Останусь снегом на щеке,
Останусь светом в далеке,
Я для тебя останусь - светом.
В конце туннеля яркий свет и я иду,
Иду по выженной траве, по тонкому льду.
Неплачь, я боли не боюсь, ее там нет.
Я больше може не вернусь, а может... я с тобой останусь.
Останусь пеплом на губах,
Останусь пламенем в глазах,
В твоих руках дыханьем ветра...
Останусь снегом на щеке,
Останусь светом в далеке,
Я для тебя останусь - светом.
Светом....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300098
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2011
автор: Олександр МкКола-вич