Твій час запізнився (римована проза буденності)

Твій  час  запізнився  на  вісім  рішень,  на  вісім  подвійних  кав,  він  дзвонить  тобі,  щоб  прийшла  раніше,  щоб  він  тебе  не  чекав,  бо  в  нього  сьогодні  звільнився  вечір,  бо  завтра  в  нього  більярд,  а  ще  тренажерка,  і  інші  речі,  в  щоденнику  їх  мільярд…
Ти  часто  червоним  малюєш  губи,  і  носиш  куртку-балон,  він  купить  тобі  натуральну  шубу,  і  абонемент  в  салон,  бо  друзі,  партнери,  і  всі  успішні,  і  дами  на  рівні  теж,  бо  в  моді  сьогодні  не  колір  вишні,  а  чисто  французький  беж…  
Твій  час  запізнився  на  келих  брюту,  твій  шанс  полетів  в  трубу  –  могла  би  прожити  свій  вечір  круто,  із  понтом,  не  як-небýдь,  могла  б  спілкуватись  з  достойним  панством  про  інвестиційний  фон,  могла  би  відчути  себе,  як  паства  крутих  віайпі-персон.      
Ти  часто  читаєш  на  підвіконні,  і  ноги  вплітаєш  в  плед,  і  вже  десь  увосьме  у  цім  сезоні  збираєшся  на  балет  –  не  те  щоби  дуже  мистецька  пані,  балет  -  дискотека-мім…  А  ще  ти  зумієш  на  барабані  зіграти  акордів  сім…  
Твій  час  запізнився  на  ром  баккарді  –  з  півлітра,  хоча  не  факт;  він  скаржиться  –  день  в  нього  був  не  в  фарті,  димить  піаністу  в  такт,  і  каже,  що  прагне  трохи  забутись,  і  хоче  випить  за  вас,  і  ти  розумієш,  що  значить  бути  не  там  у  потрібний  час.
То  ти  недолуга,  а  він  хороший  –  працює,  кудись  росте,  і  ти  з  ним  завжди  у  числі  запрошених,  а  часто  і  віп-гостей.  І  мамі  твоїй  він  такий  як  треба,  а  мама  завжди  права,  але  коли  він  пригорта  до  себе,  тобі  болить  голова…  
І  в  каві  твоїй  зо  три  ложки  цукру,  і  жодного  коньяку,  ти  любиш,  як  ніжно  лоскочуть  руку,  а  він  лоскоче  щоку,  а  ще  не  цілує  твої  повіки,  а  їм  так  бракує  губ,  і  якось  так  хворо..  і  треба  ліків  від  бежу,  імпрез  і  шуб…
Твій  час  запізнився..  а  втім,  сьогодні  –  його  запізнився  час,  колонки  твої  –  і  старі,  й  немодні  –  тебе  затягнули  в  джаз…  І  ти  розумієш,  що  ти  в  подальшім  не  станеш  для  нього  всім.  І  він  зрозуміє,  що  досить  фальші…  дзвінків  десь  за  двадцять  сім…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300251
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2011
автор: Ксенислава Крапка