Красу її ніяк не змити
Пустим русалкам водяним,
І дихання не перекрити
Туманам вічно мовчазним.
В Купальській ватрі не спалити —
Надію, Віру і Любов.
Вогонь від предків не згасити,
Де пролилася людська кров.
Пером її не описати,
Не змалювати і вітрам.
Вона, як рідна ненька–мати,
Вінчує нас і тут, і там.
Славетний рід пташок юрбою
Безмежний простір прославля.
Ми завжди гордимось тобою,
Велична матінко-земля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300356
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.12.2011
автор: Lana P.