Від пияцтва купа ліків,
І старих,і нових,
А одного чоловіка
Зцілила корова.
Він на льох свій замість ляди
Напинав ряднину.
І туди якось упала
Бідна та тварина.
Всім селом шукали Лиску,
І де тільки не були,
Та як місяць тільки блиснув,
Всі додому побрели.
П’є Іван,горює тихо:
Раз чарчина,два і три,
Але тут, немов на лихо,
Закінчились огірки.
Взяв ліхтарик він новенький,
Потягнув ряднину,
Повернувсь, і якісь роги
Вперлись йому в спину.
Тут Іван страшенним криком
Всіх підняв на ноги.
Стоїть,мимрить,мов заїка:
«Роги,роги,роги!»
Жінка гримнула на нього:
Що допивсь до ручки?
Які в біса там є роги?
Покинь свої штучки.
А Іван лиш пальцем тиче,
Цокотить зубами:
Ввесь трясеться,ледве дише:
«Там же звір з рогами!»
Жінка смикнула рядюшку:
А щоб ти сказився!
Краще б ти сюди, п’янчужко,
Взяв та й провалився.
Аж уранці бідну Лиску
Тягли мідним краном,
І усе село сміялось
Над отим Іваном.
Іще довго йому снились
Роги та копита,
Та проте забув навіки
Він про оковиту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300782
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2011
автор: Galina Udovychenko