чекала твого тепла дихаючи на скло
гріла його ніби нашу дитину
ти ж не знав що вона народжена
в пізню холодну осінню днину
ми справляли перший рік її сходження
двоє пили гаряче молоко з пляшечки
вона називає тебе дядечком
хорошим містером в шляпі
лежить на животі на тій канапі
що ми так любили
знаєш чекаю ще досі
чищу капці заспелюю постіль
так як тоді цілі ночі читаю
дихаю в скло плачу трохи пю чаю
того що з Китаю привіз у валізі
шкода наші весни до неї не влізли
дихаю небом губи в замочку
я вже не прошу за себе і дочку
просто згадаю в засніжену днину
як ми ненароком "зробили" Христину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301045
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: та що пише