Чекаємо втомлено снігу, несірості,
Та він загуляв десь - нема і нема!
І я припускаю, набравшись сміливості:
Здається, наш грудень забув - він зима!
І, замість снігу, знов періщить злива,
Що горда в над лапатим перемозі,
Ох, осінь, осінь, що ж ти наробила?
Зима ж десь заблукала по дорозі...
Немає блиску, що торік сліпив нам очі,
А тільки мертвих трав безрадісна тюрма.
Я перед сном дивуюся щоночі,
Що холод є, а снігу ще нема.
Немає почуття чекання свята
І ковдрою ще не вкривалася земля.
Це так печально, що й не описати,
І на автопілоті все кружля.
З нас кожен німо загадав бажання,
На біле диво сподіваючись дарма.
Закономірне постає питання:
Куди поділась цьогоріч зима?
P.S. А потім зима таки настала - справжня, холодна і білосніжна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301055
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: Kotyaka