Шєт. Ти стала настільки важливою,
Що усе інше геть втратило сенс.
Ти на мене вилилась зливою,
Зимовим нічним холодним дощем.
Довгим чеканням столичних маршруток,
Слуханням вранці ліричних пісень.
Доля нам піднесла в подарунок
Один, але вартий тисячі день.
Ти так боїшся згубитися в сотні…
Ти поетичність ховаєш в собі.
Та наші серця настільки голодні,
Що вже не витримують тисняви тіл.
Живемо кожен у власних кімнатах,
В думках складаючи спільний іньянь.
Тебе ж не втримають ні мої ґрати,
Ні найпалкіше з можливих кохань...
Мені тебе не спіймати, красуне!
Ти, мов вода, вислизаєш із рук.
Ми як у фільмі. Це «далі буде»
Занадто солодке й приємне на слух.
P.S. Не все те добре, що поспіхом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301070
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2011
автор: Олександр Ткачинський