Зустрічаєш дороги вогнями зірок,
Розкриваєш тенета, що стримують сонце.
Ти - людина, що робить незвіданий крок
Бути ближче до серця, що б'ється в долоньці.
Ти - людина з розпатланим серцем навік,
Із рубцями, що кров'ю наповнюють груди,
Але солод добра ще в тобі не поник -
Ти приречений світлом писати етюди.
Ти розп'яв небеса добротою думок,
Підкорив Еверест пересічністю щастя,
Розв'язав язика доброті із казок,
Змалював у душі чорно-білі контрасти.
Розпростерся над полем добротністю хмар,
Переміг вогняні пересуди рептилій,
Ти прийшов із туманності щирих примар,
Розплітаючи гребні злостивих ідилій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301131
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Siya