Звичайний, з очеретяной чортини,
непалкий, майже, бо лубний
здичка,
та й збідна,
загойний майже кісточок
напив з вапна…
Веселий похлопчик,
чудний до очамчиру,
під горщик сонячного чмиру,
наплекав порсую собі
степну
шкіринь-звірину,
і це, як виявилось – я…
Ще, за вербовий вік,
до паморозі, бризківцями стигну;
та й забагато, майже, зміркувать…
Як більше клепки,
ніж довіри
до буйви-паростку,
що випав з галузі рослинной;
То ж, нумо, байдо,
мантрувать…
Хіба… Є
схибить змудрому
одна нагода:
очунять в пазурях гледичої пригоди,
І загубитись гільцем
у веселчій гаті,
щоб замість ґедзя –
газду годувать…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301171
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Криптопоэзия Krajzer