Метелик в мене на руці сидів,
Він був шалений, божевільний, хворий...
Хоч досить звичний. Найдрібніше з див.
Тендітність ніжок. Крил строкатий колір.
Він божевільний тим, що ще живий,
Що мав нахабність вижити у жовтні.
Його назву я виключно на "Ви",
Хоча навряд він чує щось іззовні.
Метелик. Найлегкіша із істот -
В моєму серці непідйомна брила.
Тебе чекає вища із висот -
Лети у смерть, мій друг лускатокрилий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301215
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Catocala Lacrymosa