Розкажи мені, білявко, хто ти?
Відпочинь на хвильку від роботи.
На лице не напускай туману -
Не введе ж бо він мене в оману.
Не стріляй вогнистими очима
І не знизуй знічев"я плечима.
Відімкни вуста свої зімкнуті,
Випрям брівки, дугами зігну́ті.
Хай усмішка зблисне веселково,
Як промовиш ти до мене слово.
Може, твоє серце у полоні?
Інший пестить хтось твої долоні,
Стан гнучкий хтось інший обіймає,
А на серці... каменя тримає?
Я не смію сам тебе питати,
Я боюся відкоша дістати!
Та надія вперто не вмирає,
Шлях собі тернистий обирає.
Знову твоє личко у зажурі...
Геть відкинь думки свої похмурі.
Щастя є або ж його немає -
Тут і наймудріший не вгадає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301218
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.12.2011
автор: Дощ