Поезія як подих вітру, не стримує ні погляду ні слів.
Живими рухами із рук поета, зв’язались букви на листі.
Він і сльозу і радість втіхи, і посмішку дитячих літ.
Це диво змалював у слові, у стані паперових снів.
Народжена чорнилом не загине. Несе свому народу чудеса.
Невтомну вроду в ту природу. Вона живе як скажуть небеса.
Поезія, ти в світі безпритульна але твоя адреса кожного душа.
І в кожнім вислові як рідна, і в кожній фразі – кожен я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301375
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2011
автор: Максим Жембровський