Тихо на вії сльоза наплива,
Айстри сумують в букетах.
Навзнак упали жагучі слова -
Юність волає з портрета!
Змовкла розмова і тиша німа
Усміх розтерла на порох.
Паморозь очі твої обійма -
Йорзає совісті порух...
Накипом болю снуються думки -
Йодом той біль не втамуєш.
Схлипує спогад, як крига, ламкий -
Як же ти ревно сумуєш!
Треба негайно і вже без вагань
Екстренних заходів вжити.
Буде тривалим період змагань -
"Его" твоє хоче жити!
Чарам і чварам настане кінець,
Екстрему стихнуть погрози.
Криється десь у судомах сердець
Аури приспаний розум.
Єресь покине сумління твоє,
Благовість душу огорне.
Образ небесний в тобі переб"є
Грішне, огидне й потворне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301450
Рубрика: Акровірші
дата надходження 21.12.2011
автор: Дощ