Кінці ти кинула у воду

Якщо  зустрінемось  не  відвертайся
І  не  вдавай,  що  ми  з  тобою  незнайомі,
Коли  сухий  привіт  кидаєш  посміхайся,
А  не  кривись  як  люди  в  прокаженім  домі.

Невже,  ця  зустріч  так  тобі  нестерпна?
І  в  ній…  нічого  доброго  немає?
Не  розумію…  чи  це  ти  така  відверта?
Чи  гордість  так  обличчя  твоє  «прикрашає»?

Ти  знаєш…  що  було  змінити  неможливо,
Не    вихід  злитись  на  минулі  дні.
І  не  потрібно  погляди  кидати  криво,
А  просто  можна  висказати  все  мені.

Я  вислухаю  все  і  ти  це  добре  знаєш?
 Будь  впевнена,  що  не  перечитиму  я  тобі.
Для  чого,  якщо  є  щось,  у  собі  тримаєш?
Для  чого  брудом  заливаєш  очі  чарівні?

Тобі  я  не  завдав  ні  крихти  болю.
Не  знаю  чим  тебе  я  розізлив,
Але  як  чимось  завинив  перед  тобою
Я  прошу  вибачить,  за  те,  що  не  перепросив.

Прошу  не  злись!  Не  псуй  свою  чарівну  вроду.
І  знай!  Що    про  знайомство  наше  я  не  жалкував.
Пройшло  усе,  я  бачив,  як  кінці  кидала  ти  у    воду  
В  душі  від  болі  я  кричав,  але  тобі  не  заважав.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301488
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2011
автор: Хірург