Страх огидний бридкою жабою
Знову в грудях моїх ворушиться.
Тягне в прірву жахною звабою -
Від цікавості руки трусяться.
Від безвиході аж роздвоююсь:
І не можна, та дуже хочеться!
Тут я, мабуть, уже повторююсь -
Страх від подиву аж лоскочеться...
Над любові стою безоднею;
Можна впасти, а не зависнути.
А повз мене - одна за ́одною...
Залишається тільки свиснути!
Та байдуже я одвертаюся:
І не хочеться і не колеться.
Я єдину жду і не каюся -
Хай за мене вона помолиться...
Я діждусь її, що б не сталося
І в освідченні душу виверну.
Що вдалося і що не склалося -
Розкажу про все їй без виверту!
Шлях до юності вже відкраяно,
Що перейдено - не повернеться...
Мабуть, так воно буде правильно -
Шлях кохання під ноги стелиться.
...Жаба страху в болоті пліток
Скаламутила воду погану,
Як зустрів я минулим літом
Серед поля свою кохану!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301610
Рубрика:
дата надходження 22.12.2011
автор: Дощ