Далеко нам жити...
в чужому житті на високім поверсі,
де золото плавлене ллється у дощ,
ці опади нам у долоні летять.
Я твій птах.
Без одного крила з літаками додолу піду,
без пір'їн у хвості на ліси,
на моря вітром падаю
і розбиваюся, наче об скелі.
Й неблизько лунає малий агрегатний світ,
нам далеко і довго ще жити у ньому,
аж доки народимось, друже, востаннє,
десь там потребують енергії наші тіла,
урану, легені мої нагріваються,
й там ми не знаємо хто з нас існує, хто - ні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301653
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.12.2011
автор: Фелем Ящірка