Натхненна вітром, холодом зірок
І шелестом нежданого дощу,
Сумні думки змотаю у клубок
І знову щось печальне напишу…
Кохала і щасливою була,
Свою усмішку людям дарувала…
Чому ж моя весна уже пройшла?
Її ж було у мене зовсім мало!
А літо – полудневая пора
Безмежних мрій, енергії та сили.
Вже бігає беззуба дітвора,
Від щастя в мене виростають крала!
А там лелека в гості залетить,
У дзьобі принесе для мене… внука.
Пожовкле листя сумно шелестить,
Уста просочують молитви звуки…
Дихнула лютим холодом зима,
Затанцювали в вальсі хуртовини.
Надій нема, і мрій уже нема.
Лиш плач… Біля моєї домовини…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301659
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Анастасія Лінчук