Сховався. За парканом. В хаті.
А за вікном – туман і люд,
Дерева сирістю розп’яті,
І звичний тротуарний бруд.
Куди ідуть ці пілігрими,
Бажань примарних трударі,
Надію бережуть в нестримі
І молоді, і вже старі.
А та надія – птаха в небі,
Помайорить й махне крилом…
І люд зневірений, далебі,
Втрачає марево зі злом.
Навіщо нам Fata morgana?
Вже суне лихо на поріг.
В цей час сидіти за парканом
Ганебно – то великий гріх.
Fata morgana - різновид міражу, щось
нереальне, оманливе, недовготривале
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301677
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Г. Король