Прозорі хвилі, пестять мої ноги,
Грайливо так, і ніжно зачіпають....
Мов манять в глиб, в пінні свої пороги,
Солоний подих, тихо навівають.
Піддамся чарам, і зайду у воду,
Віддамся сильній, й темній глибині,
Відчую радість, і п"янку свободу,
В полоні довгім, у морській воді...
Прозорі хвилі, радісно плюскочуть,
Із трепетом цілують моє тіло,
"Побудь у нас, ще не виходь!" - шепочуть,
"А я ще буду, я і не хотіла!"
Немов русалка, я себе відчую,
Пірну під пінні хвилі в глибину,
Я поглядом своїм враз зачарую,
І подарую моря ширину.
Зайди до мене, бачиш, море кличе!
Тут ти лиш мій, а я лише твоя,
І чайка тихо в небесах киргиче,
Десь чутно звук із порту корабля.
Над хвилями вчувається враз бриз,
Я зачаруюсь, пристрастю морською,
Такий маленький, і простий сюрпиз,
Мене накриє всю із головою.
Уже на берег із води виходжу,
Вслухаюсь в звук води в чеканні див,
І повернутись знову в неї хочу,
Та не сьогодні, йде морський приплив....
А хвилі навівають тихий сум,
І сон в повітрі тихо напливає
Навколо чутно плюскіт, ніжний шум,
І так прекрасно сонечко сідає.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301694
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Шкурак Тетяна