На все Твоя Господня воля,
Що має бути, те і є.
Стомилася переживати
Бо це нічого не дає.
Молюся, плачу і не сплю,
Спустошена, як сніп озимий,
Кому потрібна я така,
Мов на морозі цвіт калини?
Не відвернися, не покинь,
На самоті побудь зі мною,
Порозмовляй і не остинь
Моє єство лишень з Тобою.
А щастя - перелітний птах.
Не поборотися з грозою.
Якщо окремо ти і я?
Найкраще висохне з росою.
Уже давно і я пішла,
Розтанула в полях туманом,
Але надія не вмира –
Господня сила гоїть рани.
Болонья, 2.01.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301706
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Оксана Семотюк