Суне час черепахою в черзі…
Ти за мною в тій черзі стоїш.
Підійшов чужий кіт і потерся,
Я пригладила шерсті розкіш.
Гарний кіт, а брудний! Ну, халепа:
Доторкнулась рукою щоки…
Ти смієшся так дзвінко й дотепно!
І в кишенях шукаєш хустки.
Витер бруд на моєму обличчі,
Ледь торкаючись пальцями щік.
Ах, ця випадку ніжність, лишися!
Будь зі мною, хоч неподалік…
Посміхаючись, кинув: «Ця черга
Зрозуміє нас, мабуть, не так…»
Як приємно мені, як нестерпно
Бути в центрі уваги зівак!
Зрозуміють вони, як годиться –
Доторк, усміх, очей голубінь…
Це ж не їм, а мені буде сниться
Отой кіт, який сам по собі…
18.09.1998.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301712
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.12.2011
автор: Лариса Омельченко