За що?

За  що?  За  що  розпорядилась  доля
Іти  в  світи,  шукаючи  рубля?
Нещасна  жінко  з  України,
Хто  відповість  за  втрачене  сповна?
За  тих  сиріт,  що  при  живих  батьках,
Розбиті  сім’ї,  одиноку  старість?
Їм  треба  твоїх  рук,  тепла.
Не  в  грошах  радість.
Усі  мовчать:  і  той,  хто  міг  би  щось  зробити,
Живе,  як  туз,  і    мислить,  як  нажити,
А  ті,  яким  була  ти  серцю  мила,
Вже  поспивались,  а  чи  вже  в  могилах...
А  Україна,  як  без  жінки  хата:
Набілена,  не  прибрана,  без  свята,
Поля  незорані,  занедбані  могили,
Мужі  при  владі  совість  загубили.
Прости,  мій  Боже,  знову  нарікає
Ця  жінка-мати,  молода  вдовиця.
Й  що  відповіді  все  шукає,  –
За  що?  Душа  аж  затерпає,
А  розум  заспокоює:  "Змирися!"
                                                                                       Італія,  18.01.2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301817
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Оксана Семотюк