Ну чому ти такий холодний?
Розкажи мені, розкажи!
І печаль свою в серці гордім
Не держи, прошу, не держи!
Не чекаю я злого слова
Із твоїх медоносних уст,
Та як зверне на те розмова,
Не хвилюйся, не застрашусь,
Бо у мене на серці тихо –
Не тримаю у ньому бід;
Ти ж, навпіл розділивши лихо,
По-новому поглянеш в світ.
Скинь з плечей той тягар, що хилить
До землі тебе повсякчас.
Нехай чайка над морем квилить,
Бо ця доленька не для нас.
Ну чому ти такий далекий,
Мов та зіронька в небесах?
Знаю, шлях по життю не легкий,
Та зумій побороти страх.
Не сумуй, як глибока осінь,
І про вчинене не жалій,
Бо життя тим дари приносить,
Хто не зрікся юнацьких мрій.
Не кажи, що немає щастя,
А радій кожен день і час!
Просто знай: все у тебе вдасться,
Бо Господь дуже любить нас!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301899
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Анастасія Лінчук