Ти стоїш у задумі тривожно,
Гілка ніжно торкає чоло,
Погляд вдалеч і вглиб запитально
Сумно зорить на наше село.
Вже роки пролетіли століття...
І кайдани опали із рук.
Так чому ми іще не позбулися
І покори й приниження мук?
Чом таке забідоване, знищене,
Опустіле і наскрізь принижене
І,здається, ледь дише воно,
Наше рідне вкраїнське село?
Не схилилося під час царату,
Не загинуло в роки червоних катів,
Перетерпіло дурість і підлість диктату,
Голод, холод, війну і наругу "братів".
Не прийняло русифікацію,
Перейшло через голод, духовний застій,
Через страх й забуття,
Через смерть і безсмертя,
Через сльози й руїни,
Через відчай й любов...
Перетерпіло і діждалося,
Врешті збулося, в світ прийшло,
Ясним променем - Божим помислом
Небо волею зацвіло.
Пили радість на повні груди,
Захмеліли від щастя й краси,
Як у небо високе зметнулися
Синьо - жовті вкраїнські стяги*.
Хміль пройшов, радість вщухла, встоялася,
Знов до праці взялися, будуєм своє,
Так чому погиба найдорожче -
Наше рідне вкраїнське село?
Те, яке усе перетерпіло,
Те, що мову кохало, сім'ю берегло,
Нашу пісню і рідну Вкраїну
Врятувало для нас, зберегло.
Не плюндруймо коріння, що живить нас,
Не обрубуймо крила пісні дзвінкій,
Бо ніхто з сторони не поможе нам,
Коли ладу не буде в домівці своїй.
Ти стоїш у задумі, Тарасе,
І дивуєшся: звідки сила ота вікова.
І в пошані (із бронзи) глава твоя хилиться
Перед величчю українського села.
*14 травня 1989 року у селі Воскресінці, під час відкриття пам'ятника Т.Г. Шевченку, при великому здвигу народу Володимир Ковальчук, один з організаторів культурно-наукового товариства "Рух" на Прикарпатті, першим в області підняв синьо-жовтий український прапор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301923
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: Зеновій Винничук