Шумлять ліси і грім пала у небі

Шумлять  ліси  і  грім  пала  у  небі,
Дощем  косим  слова  на  перекір.
Листок  і  ручка,  залежались  в  *жебі*,
Біжи  ж  поете  вітру  навздогін.

Хай  ворон  чорний  кряче,  невгамовно
Твій  подих  рівний  й  серце  пружно  б'є.
Ти  є  творець,  ти  твориш  неповторно
Нехай  у  бій  цей  клич  тебе  веде.

Склади  мечі,  перо  ж  візми  у  руку,
Думки  знайди,  що  в  часі  загубив
В  просторах  ночі,  знов,  мов  запоруку.
Згадай  її,  ось  ту,  що  так  колись  любив.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302054
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2011
автор: Вічне Полум*я