Горить душі моєї свічка,
Згоря в самотності вогні
І скапують краплини чисті
Чекання й болю в тишині.
Горить свіча, палає ясно,
Промінчик вогнику тремтить,
Невже судилося навіки
Любов в чекання перелить?
Ридає, плаче і сміється,
Пече, стікає і згоря
Серед безмежжя в позачассі
Душі тривожная свіча.
15. 04. 1997р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2011
автор: Зеновій Винничук