Горить душі моєї свічка

Горить  душі  моєї  свічка,
Згоря  в  самотності  вогні
І  скапують  краплини  чисті
Чекання  й  болю  в  тишині.

Горить  свіча,  палає  ясно,
Промінчик  вогнику  тремтить,
Невже  судилося  навіки
Любов  в  чекання  перелить?

Ридає,  плаче  і  сміється,
Пече,  стікає  і  згоря
Серед  безмежжя  в  позачассі
Душі  тривожная  свіча.
                                 15.  04.  1997р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302105
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.12.2011
автор: Зеновій Винничук