На Різдво католицьке, я впевнена,
перестане хлюпать дощем.
Ось, нарешті, і рік відокремлено -
сіромахою грудень та й щез.
У вікно на дерева мій погляд:
"Боже!" - крикну. - "Як гарно ж він ліг!"
Бо на місто весільний той одяг
нареченої кинуто - сніг!
Він цнотливо лежатиме пухом...
Заборона на цноту, ні рухом!
Я ж відчую, що хтось в ній тонутиме
чобітками у тому снігу!
Ах, як прикро, що бути нам взутими
втечу часу долати стрімку...
А босОніж би м`яти сніжинки!
Як по хмарах, в предтечі небес.
Бігти, бігти вперед! Без зупинки !
Я не змерзну і на волосинку.
Бо я снігом зніматиму стрес!
24.12.2011.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302123
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Надія Позняк