Чорно-біле….

Усе  на  світі  чорно-біле.
Усе  на  світі  є  живе,
Бо  чорно-біле  -  то  не  сіре.
Це  вічність,  вічність  не  мине...

Це  день,  це  ніч,  це  чорно-біле,
Не  чорна  ніч  й  не  білий  день.
це  всі  інь-янь  -  життя  зрадливе,  
Порив  думок  і  злет  пісень.

Це  все  життя,  лише  під  чорно-білою  вуаллю,
Це  все,  мов  шахматний  турнір.
це  чорно-білі  клавіші  рояля,
Це  просто  гра  життя,  а  ми  актори  лиш  у  нім.

Це  зебра  чорно-біла  в  зоопарку,
Як  наше  все  життя  без  волі...
Воно  несправжнє  -  так  живуть  намарно,
А  цього  в  світі  є  доволі...

Звичайно,  чорно-біле  все,
І  чорно-біле  -  то  не  сіре,
Не  хочеш  чорної  смуги,
То  зупинись  і  йди  уздовж  по  білій.

Ми,  люди,  вже  забули  все  на  світі.
Так,  життя  -  смугаста  річ.  
Але  Господь  дав  в  руки  нам  палітру,
й  веселка  буде,  а  не  зебра,  день  і  ніч.

Ще  буде  вечір,  ранок,  схід  і  захід,
Ще  буде  сонце  золоте.  
Ще  трави  зеленню  запахнуть,
Ще  квітка  красна  розцвіте...

То  буде  колір,  колір  весь  зотлілий...
І  не  цікавим  стане  все...
Світ  всеж  таки  чорно-білий,
Бо  чорно-біле  -  то  живе!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302186
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Тетяна Хоронжук