Зім'Яті крила.
Ми потроху старіємо.
Крила доволі зім'яті
Ти в труну з целофану без
посмішки ніжно складеш,
Розуміючи з тугою: сонце
втомилось палати,
І не сила йому міражами
втішати людей
На балконі, де небо линяє в
асфальтовий колір
Та в чужі парасольки
плюється дощем з висоти -
Ти, здавалось, вже друг
для цієї планети. До болю
Щодо тебе і всіх її наміри й
плани прості.
Мимоволі свідомість рясніє
життєвими фото,
І не вистачить сил на німу
чоловічу сльозу,
Календар наближає хвилини
прощань незворотніх
Й залишає, можливо
останню, ранкову росу.
______________________
Помятые крылья
Автор: Flexis
Понемногу стареем.
Изрядно помятые крылья
В целлофановый гроб,
безулыбочно, нежно сложив,
Ты с тоской понимаешь,
что солнце немного остыло.
И не в силах уже
безустанно дарить миражи.
На балконе. Уставшее небо
асфальтного цвета,
По привычке, плюётся дождями
в чужие зонты.
Ты, казалось, давно
подружился с родною планетой,
Но ко всем, и к тебе, ее
планы до боли просты.
Фотографии жизни
невольно мелькают в сознаньи.
Недостаточно сил
на немую мужскую слезу.
Календарь приближает
минуты тяжелых прощаний,
Оставляя, возможно
последнюю, утром росу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302194
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 25.12.2011
автор: Melitop_olka