Серце віддаю дітям,
Воно у мене щемить,
У грудях йому тісно
То плаче, то кричить.
Гола наша нива,
Безрадісна і суха,
Дитяча даша вразлива
Без батьківського тепла.
Ми всі тепер Макаренки
Й Сухомлинські Василі,
Владою зомбовані
Дитячі провадирі.
Голо в кишені і пусто,
У бідності ми живем,
Влада бадьора і сита
Нам обіцяє едем.
Люди сумні і пониклі
Ходять, мов тіні в пітьмі,
Зграя хижа чиновницька
Мече і рве бариші.
Годі, схаменіться іуди,
Годі дурити людей,
Бо прощення вам не буде,
Швидко розплата гряде.
19. 11. 2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302276
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Зеновій Винничук