Тремтять вогні за памороззю вікон,
На хвойних лапах іграшки дзвенять,
Холодна терпкість вишеньки з мартіні,
Чуттєва втома, білий шоколад.
І срібним конфеті в долонях часу,
Розпорошились спогади, думки,
Падіння, злети, подарунки шансу,
Усе, що було…Все, але не ти.
Ще вабить нелюдська незрима сила,
І тане воля, мов прозорий віск.
Так сталось, що зима наворожила
Кохання зі смаком солоних сліз.
Поглинув морок зірване намисто,
Із ніжних слів, яких ти не сказав,
Це ялинкове диво променисте,
Сьогодні мені інший дарував.
Тремтять вогні іскринками по стінах…
Мов спогади - нежданні й недоречні,
Наповнять ніч чужі палкі обійми,
Наповнить душу – жаль та порожнеча.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302317
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Парчевська Ольга