Серед рутинних буднів
І скупих окрайців свят,
Коли самотність серце оповила пеленою
Твій голос пролунав у суєті міській:
– Будем сьогодні разом будемо з тобою.
Постав переді мною чудо-принц
Що напівбогом ходить по землі...
А в серці квітнув зоряний розмай –
Він руку простягав свою мені.
І до руки цієї, на яку оперлась я,
Схиляюсь з найніжнішим поцілунком.
Вона самотність замережила мою
Новим, незнаним досі візерунком.
Назвала б щастям, чи омана це,
Противитись очаруванню - сил немає!
Мій чудо-принц, як ідеш ти по землі
Навіть вона закохано зітхає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302413
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2011
автор: Ольга Струтинська