Мамині очі – поля волошкові,
Сповнені ніжності, ласки, любові.
Мамині очі – глибини блакиті,
Ніжним ранковим серпанком сповиті.
Мамині очі, як зорі, сіяють,
Очі, що спокою й втоми не знають.
Опікують пильно вони з пелюшок,
Ведуть крутизною життєвих стежок.
Дитинство голублять, мов сонце у казці,
Леліють, купають в любові та ласці.
Навчають малечу робить перший крок,
До школи приводять на перший дзвінок.
Вони біля ліжечок кожну хвилину
В глибокому смутку за хвору дитину.
Всі болі спішать пригорнуть до грудей,
Відгонять тривоги від любих дітей.
З дітьми все гаразд – то радіють, сміються,
Спіткає біда – то слізьми обіллються
Й засмучений погляд звертають до Бога.
В молитві очей – і надія, й тривога.
Невдачі дітей – материнські невдачі.
Їх мамині очі в серцях наших бачать,
Журбу переймають від діток до себе,
В хресті співтерпінь відчувають потребу.
Мамині очі розгонять печалі,
Привітно стрічають з далекої далі.
А потім в сльозах до воріт проводжають
Своїх пташенят, що з гнізда відлітають.
І знову невтомно стоять на порозі,
Чекаючи нових візитів в тривозі.
Мамині очі від щастя радіють
І разом зі скронями з горя сивіють.
Тихі, заплакані, майже прозорі,
Згаслі, принишклі, як стомлені зорі.
Скільки ж ці очі ночей не доспали,
Скільки провин своїм дітям прощали!
Вони всюдисущі – ці мамині очі,
Навіть у снах нас голублять щоночі.
Навіть тоді, як не стане вже мами,
Очі ці з неба слідкують за нами.
Разом із сонцем тепло своє ллють,
Святу благодать на дітей своїх шлють…
Через віки, як видіння пророчі,
Ведуть по життю ніжні мамині очі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302417
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2011
автор: *ИРЕНА*